Український політичний та громадський діяч, дисидент, член УНА-УНСО, поет.
Народився 1937 року в селі Новоолександрівка Красноармійського (нині Покровського) району Донецької області.
Все життя перебував у вирі дисидентського руху, громадської і політичної діяльності. Через свої націоналістичні погляди неодноразово потрапляв у в’язниці, табори та каральні психічні установи. Вперше був ув’язнений 1956 року за організацію студентських виступів проти радянської окупації Угорщини.
За рік перебування в таборі „Дубравлаґ“ став головою страйкового комітету та організував бунт, за що отримав ще 10 років неволі у Володимирському централі і спецтаборі особливого режиму. Вийшов з ув’язнення у 1967 році на милицях.
22 травня 1971 року виступив біля пам’ятника Тарасові Шевченкові і знову був арештований. Звільнили у 1983 році. У 1990 році став ініціатором і головою Української міжпартійної асамблеї‚ яка стала партією „Українська Національна Асамблея–Українська Націоналістична Самооборона”. Свій день народження 21 липня 1991 року А. Лупиніс зустрів у Лук’янівському слідчому ізоляторі за організацію протесту проти підписання союзного договору. Був звільнений після проголошення незалежності України.
Разом із політичною й революційною діяльністю Анатолій Лупиніс творив поезію. Його твори надихатимуть на боротьбу не одне покоління українських національних революціонерів.
Помер на 63 році життя 5 лютого 2000 року.
Похований на Байковому цвинтарі, поряд з побратимами з УНА-УНСО.
27 квітня 2018 р. відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки громадсько-політичному діячу, дисиденту, поету-земляку встановленої на будівлі Новотроїцької загальноосвітньої школи.
Сьогодні до Дня Державності керівник старостинського округу разом з активними мешканцями вшанували пам’ять Анатолія Лупиноса та поклали квіти до пропам'ятної таблиці.
