У ніч на 26 квітня 1986 року о 01:23 на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС прогримів потужний вибух, який вщент зруйнував реактор. Наслідки аварії залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти до сьогодні. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня.
Радіаційного опромінення зазнали щонайменше 8 млн людей – передусім ліквідатори катастрофи, яких налічувалось майже 600 тисяч. Навколо ЧАЕС було утворено 30-кілометрову зону відчуження – понад 100 тис. українців змушені були залишити свої домівки.
Забруднено близько 155 000 квадратних кілометрів території, що становить майже половину території Італії. Майже 52 000 квадратних кілометрів сільськогосподарських угідь, площа яких більша за Данію, були забруднені цезієм-137 і стронцієм-90, періоди напіврозпаду яких становлять 30 і 28 років відповідно. Майже 404 000 людей були переміщені.
У вересні 2003 року на саміті СНД президент України Леонід Кучма запропонував державам-учасницям оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам'яті жертв радіаційних аварій та катастроф.
Зазначимо, що під час повномасштабного вторгнення в Україну російські війська окупували Чорнобильську АЕС у перший же день – 24 лютого. Вони захопили в заручники працівників станції і тримали їх у нелюдських умовах. Так зміна ЧАЕС відпрацювала 600 годин поспіль.
Україна вимагала ввести спеціальну місію ООН у зону відчуження, бо російські військові перетворили територію довкола ЧАЕС у справжній склад боєприпасів. Це могло призвести до пошкодження ізоляційних споруд, що побудовані над четвертим енергоблоком станції після її вибуху в 1986 році. Таке пошкодження неминуче призвело б до потрапляння в атмосферу значної кількості радіоактивного пилу та зараження ним не лише України, але й інших країн Європи.
Територію ЧАЕС та місто Славутич, де мешкають атомники, росіяни покинули 1 квітня. Наступного дня над атомною станцією знову замайорів прапор України.
