В останню неділю серпня Покровська громада традиційно святкує День міста та День шахтаря. Та війна внесла свої гіркі корективи: наразі ці свята ми змушені зустрічати в евакуації.
Напередодні свята урочистості відбулися у Кропивницькому, який прихистив понад чотири тисячі донеччан, серед них — чимало жителів саме Покровської громади.
Урочистий захід розпочався з хвилини мовчання у пам’ять про воїнів, мирних мешканців та дітей, чиї життя забрала війна. Присутні схилили голови на знак вдячності та пошани до кожного, хто віддав найдорожче за свободу України.
З теплими словами до земляків звернувся начальник Покровської міської військової адміністрації Сергій Добряк:
«Колись вільні люди прийшли в Дике поле та заклали ціле місто. І я кажу не про парки, дороги та будівлі, ця історія – про людей, які створили наш Покровськ. Велика шана тим, хто загинув, захищаючи нашу громаду, загалом, Донеччину. Велика подяка тим силам опору, які зараз боронять наше місто. Велика подяка всім вам, що знайшли в собі сили виїхати, евакуюватись, щоб потім, як і наші пращури, повернутись та наново відбудувати наш Покровськ, нашу Донеччину. Напередодні свята зичу вам невичерпної енергії, витримки та міцного здоров?я. Впевнений, що ми повернемось на нашу землю і знову буде квітнути місто троянд».
Лунали привітання й від начальниці ЦНАП Алевтини Жук та керівника обласного осередку ГО «ВПО України» Андрія Кур’яна, який є вірним другом та партнером Покровської МВА.
За активну співпрацю з громадою, а саме з гуманітарним хабом «Єднання», який опікується проблемами ВПО, він вручив його керівниці Ользі Гребеньковій подяку від громадської організації.
Особливо урочистим моментом стало вручення грамот, подяк і листів подяки жителям громади, які своєю працею, професіоналізмом та волонтерською діяльністю підтримують людей у час війни.
Їхній внесок — це приклад стійкості й незламності Покровська.
Святковий настрій присутнім подарували творчі виступи покровчан. Лунали улюблені українські пісні, серед яких «Червона рута», «Старі фотографії» та «Гімн Покровська», які супроводжував відеоряд з видами Покровської громади. Він нагадав усім про рідне місто, що квітнуло трояндами, й наповнив спогадами про щасливе та безтурботне життя.
Попри війну та вимушену евакуацію, Покровська громада залишається єдиною родиною. Ми пам’ятаємо і любимо своє місто та віримо: попереду обов’язково буде нова зустріч — вже у мирному Покровську.